У 1378 році сер Едвард Делінгрідж, молодший син в роді, позбавлений, згідно з традицією, стану, досяг успіху – він вигідно одружився, отримавши разом з одруженням великий маєток Бодіам недалеко від узбережжя. У ті неспокійні часи, коли загроза вторгнення недружніх французів була більш, ніж реальна, володіння сера Делінгріджа представляли собою не дуже укріплену територію. А тому, в 1385 року було отримано дозвіл від короля Річарда II на зміцнення існуючого помістя. Але отриманою королівською ліцензією сер Едвард розпорядився по-своєму – він побудував новий замок на новому місці, обвівши потужні стіни ровом. Новий замок виріс буквально за кілька років – будівельників підганяла постійна загроза нападу французів.

Подальша доля замку – справжній літопис всієї історії Англії. Замок переходив з рук в руки, був заручником у війні Червоної та Білої Троянд, постраждав від Парламентських воєн часів Олівера Кромвеля, продавався за борги і пережив часи розграбування і повного забуття, коли величні стіни майже перетворилися на руїни. У 1815 році замок навіть ледь не знесли – лише втручання есквайра Джона Фуллера, який пожертвував свої особисті кошти, врятувало Замок Бодіам від знищення.

Середньовічні замки Європи завжди притягували до себе інтерес та увагу туристів своєю величністю і загадковою аурою. Опинившись у середньовічному замку, ми починаємо уявляти лицарські турніри, які проходили в минулі часи, урочисті прийоми, які влаштовували господарі замку.

Слово «замок» майже завжди асоціюється з королями і лицарями, з прекрасними леді і їх служницями, а також з таємницями та змовами. Якщо вірити легендам, то майже в кожному середньовічному замку Європи є свій привид.

Дивним також є і те, що багато середньовічних замків Європи, що пройшли крізь війни і навали, збереглися до наших днів майже в первозданному вигляді. Кожен камінь просочений загадковістю та історією, і майже кожен замок має свою особливу легенду.

"